Голова районної ради Ярослав Попко, заступник голови райдержадміністрації Олександр Дубовий, заступник сільського голови с. Виноград Олександр Беліков побували у Виноградському КОЗ, де наприкінці минулого тижня завершилися роботи із заміни котла для обігріву навчального закладу. Варто відмітити, що попередній котел в рази перелімітив свій ресурс (1969 року випуску), став непридатним для подальшого використання. Для придбання нового котла з районного бюджету було виділено 300 тисяч гривень, Виноградська сільська рада надала 130 тисяч гривень й спільними зусиллями проблему було знято.

Під очільництвом голови районної ради Ярослава Попка відбулася позачергова 41 сесія. В порядку денному були питання про дострокове припинення повноважень депутата районної ради; про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення меж адміністративно-територіального утворення села Будище та села Орли Будищенської сільської ради; про списання майна. Чотири питання стосувалися внесення змін до рішень районної ради від 30 липня 2019 року, щодо передачі у комунальну власність Лисянської селищної ради навчальних закладів та будинку дитячої та юнацької творчості. Голова районної ради Ярослав Попко звернувся до присутнього на сесії селищного голови Юрія Корнієнка з пропозицією не зволікати з прийняттям закладів освіти, мовляв, усунуті всі перепони для здійснення цієї процедури, тепер діло за селищною радою. Тим паче, що надійшла додаткова державна субвенція на галузь освіти, тож заборгованості по заробітній платі вчителям та техпрацівникам навчальних закладів району вдасться цьогоріч уникнути.

22 жовтня 2019 року, голова районної ради Ярослав Попко разом із заступником керуючого справами районної ради Галиною Козловою та начальником відділу з питань комунального майна районної ради Володимиром Ільченком, прийняли участь в проведенні засідання робочої групи по передачі закладів освіти до Лисянської селищної ради, яка проходила в приміщенні Черкаської обласної державної адміністрації.
Засідання провів перший заступник голови Черкаської обласної державної адміністрації Борис Лебедцов.

Повідомлення конкурсної комісії з проведення конкурсу на посади педагогічних працівників комунальної установи «Інклюзивно-ресурсний центр» Лисянської районної ради

З нагоди відзначення Дня українського козацтва та Дня захисника України в Тальному відбувся турнір з міні-футболу серед збірних ветеранів та учасників АТО Лисянського, Тальнівського, Звенигородського та Маньківського районів. Турнір проходив по круговій системі, тож наші атовці грали по черзі з кожною командою. Перший двобій був зі звенигородчанами, лисяни перемогли їх з рахунком 2:0. Потім зійшлися в протиборстві з господарями поля, тальнівців «взули» (перепрошую за жаргон спортсменів) в суху з рахунком 3:0. А от остання гра з сусідами-маньківцями видалася найзапеклішою, атовці з Маньківки впродовж всієї гри «вели», наші ж «наздоганяли». З рахунком 3:2 закінчувалася гра, й ось буквально на останніх секундах лисяни забили вирішальний третій гол, зрівнявши рахунок й тим самим виборовши довгоочікуване «золото». Підтвердженням того є безкомпромісна статистика: з моменту заснування атовського турніру минуло чотири роки, двічі наші здобували друге місце й один раз – третє.

Історія життя і кохання Шакаріма Іскандерова та Марії Вальдман варта пера романіста чи поетичної балади про вірність, дружбу, героїзм. Вони народилися майже разом, з різницею в чотири дні, ходили в один дитячий садок, одну школу рідного Ташкента, а потім знову не розлучалися – поступили в педінститут, мріючи бути вчителями. Та Друга світова війна перекреслила всі плани Шакаріма і Марії. Вони, звичайно, могли спокійно навчатися і працювати в теплому і безпечному Ташкенті – Узбекистан гостро потребував педагогів, і військкомати давали представникам цієї професії надійну «броню». Та коли бачили в місті сотні поранених, біженців, слухали про кровопролитні бої , втрати людей і територій, закипала ненависть до ворога. Вже ніщо не могло втримати юнака і дівчину в глибокому тилу, і вони, знову ж таки удвох, пішли на фронт.

У 2014 році уродженець Лисянки Тарас Проценко, який захоплювався прикладною механікою, змінив мирну професію на військову службу — пішов добровольцем на фронт. А 23 серпня 2018 року він, заступник командира бойової машини, командир відділення 24-го батальйону "Айдар" у нерівному бою з переважаючими силами російських найманців, загинув від осколку ворожого снаряда. 26 серпня 2018 року солдат з усіма почестями був похований на кладовищі в рідній Лисянці. Без Тараса лишились батьки, дружина та дві доньки. З того часу рідні, бойові побратими, друзі, всі небайдужі збирали кошти для спорудження пам'ятника Герою на його могилі. І ось нещодавно, на День захисника України, він був урочисто відкритий.

Минулої п'ятниці відбулися урочистості з нагоди Дня захисника України. Представники влади, громадськість зібрались, щоб засвідчити свою повагу й подякувати тим, хто у різні часи стояв на захисті нашої Батьківщини, і хто сьогодні на Сході країни відстоює спокій нашого спільного дому — України, її територіальну цілісність та незалежність. Заступник голови районної ради Олександр Галушка, керівник апарату райдержадміністрації Ніна Іващенко, , селищний голова Юрій Корнієнко привітали присутніх зі святом, побажали усіляких гараздів, вручили Почесні грамоти захисникам Вітчизни. А військовий комісар Сергій Рукавець відзначив нашого земляка Олександра Гордієнка медаллю "Учасник АТО". Виступаючі дякували військовим, учасникам боїв на Сході країни за мужність, звитягу та самовіддану працю в ім'я миру. Поіменно згадали в шанобі наших земляків, які поклали свої життя в борні за незалежність України.

Прийміть найкращі побажання і щирі поздоровлення з Днем захисника України – святом мужності, честі і доблесті, стійкості і шляхетності, святом гідних і сильних чоловіків. В цей день ми з вдячністю та гордістю згадуємо героїчні постаті нашої історії, вшановуємо ветеранів за їх безсмертний подвиг. Це свято відзначається 14 жовтня — в день святої Покрови Пречистої Богородиці, одночасно з Днем козацтва, адже козацтво – звитяжна історія і велика гордість нашого народу, душа України, її надія і оберіг. Мої поздоровлення адресовані захисникам, які в умовах сьогодення продовжують славні традиції українського воїнства, головні серед яких — патріотизм, мужність, любов до своєї землі. Переконаний, що ви завжди будете з честю нести високе звання захисника Вітчизни. Сердечно бажаю вам міцного здоров’я, щастя, життєвих гараздів, злагоди і миру! Нехай любов до рідного краю та людська шана надихають вас на нові звершення у почесній і благородній справі служіння народові України!