» » СВЯТО ЗІ СЛЬОЗАМИ НА ОЧАХ

СВЯТО ЗІ СЛЬОЗАМИ НА ОЧАХ

Автор: admin 10-05-2017, 08:04


І знову травень пломеніє квітами та заполонює повітря ароматом п’янких пахощів. Уже в 72-ге громадськість Лисянщини зібралася, щоб вшанувати тих, хто здобув омріяну Перемогу, хто віддав своє життя та здоров’я на алтар Батьківщини. У повітрі майорять прапори, жовто-блакитні кульки, на грудях учасників параду червоні маки - символ пролитої крові у тій страшній війні, а на обличчях дітей – усмішки. Мабуть, саме з такими щасливими посмішками поверталися з Берліна додому переможці-солдати 72 роки тому.
Все далі і далі відходить у вічність та переможна дата, все менше залишається живих ветеранів. Та навіть тоді, коли їх не залишиться зовсім, діти, внуки та правнуки пам’ятатимуть той подвиг, ту жертовність, ту кров та сльози, що віддали ветерани в боротьбі за мир та перемогу. Колону супроводжує духовий оркестр, а на пагорбі Слави лунають величні пісні. Традиційно в голові колони щороку крокували ветерани, а на пагорбі їх розсаджували в спеціально облаштовані місця. Сумно, та цього року ряди стільців були майже порожні. У кожного покоління своя війна і поряд з ветеранами тепер стоять афганці та воїни АТО, котрі теж ризикували життям заради незалежності нашої держави.
З вітальними словами до лисян та гостей селища звернулися голова райдержадміністрації В. М. Павличук. Він подякував ветеранам за мир, за можливість радіти сонцю та народжувати дітей, а також побажав найголовнішого – здоров’я. Голова ради ветеранів А. О. Мовчан згадав поіменно живих ветеранів, побажав їм миру та злагоди. «Справді це свято зі сльозами на очах, - сказав він, - адже мільйонами людських життів та мільйонами скалічених доль дісталася Перемога». Керівники району та селища Я.А Попко, В.М. Павличук, О.Ф. Короленко, учні та всі небайдужі жителі поклали квіти до підніжжя пам’ятника, а також вручили їх живим ветеранам. Хвилиною мовчання та салютними пострілами згадали всіх тих, хто заснув вічним сном в боротьбі за перемогу.

Колись бабуся говорила мені: «Як би тільки не було війни». Тоді я не зовсім розуміла її слова. Та зараз, коли воєнні дії відбуваються на території нашої країни, коли ми чуємо розповіді людей зі східних регіонів, як ніколи стають зрозумілими для мене її слова. Справді, дуже хочеться вірити, що жахіття війни ніколи не повториться на нашій території, а гібридна війна у нашій рідній Україні закінчиться. Всього лише три букви «Мир», а як багато в них змісту, як багато людських почуттів. Нехай же завжди він буде в Україні та в наших домівках.